And so autumn enters our hearts with small steps. You try to warm yourself with tea or coffee and please yourself with bright colors. With the colors of the velvet sky, which was not darkened by rockets, juicy grass, which was not covered with ash, flowers, which were not burned by the flames... You will carry these colors through the winter deep in your soul, to wait for the new spring, which was stolen and shot, filled us with faith and hopes, which sustained us until summer, and it courageously brought us to autumn and presented new colors...
І отак маленькими кроками осінь заходить у наші серця. Ти намагаєшся зігрітися чаєм чи кавою і порадувати себе яскравими барвами. Барвами оксамитового неба,яке не затьмарили ракети, соковитої трави,яку не вкрило попелом, квітів,яких не випалило полум'я... Ці барви ти пронесеш крізь зиму глибоко в душі, щоб дочекатися нову весну ,яка була вкрадена та розстріляна , наповнювала нас вірою та сподіваннями,яка втримала нас до літа, а воно мужньо довело до осені та подарувало нові барви...
